• Авіаквитки
  • Залізничні квитки
  • Страхування
  • Готелі
  • Карта польотів
  • Блог
  • Варшавська конвенція

    Варшавська конвенція 1929 року про уніфікацію деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень
    (Гамбурзькі правила)

    Глава I.
    Предмет — визначення

    Стаття 1

    1. Ця Конвенція застосовується під час будь-якого міжнародного перевезення людей, багажу або вантажів, що здійснюється за плату за допомогою повітряного судна. Вона застосовується також до перевезень, які здійснюються за допомогою повітряного судна підприємством повітряних перевезень.

    2. «Міжнародним перевезенням», в розумінні цієї Конвенції, називається будь-яке перевезення, при якому, згідно з визначенням сторін, місце відправлення і місце призначення, незалежно від того, є чи немає перерви у перевезенні або перевантаження, розташовані або на території двох Високих Договірних сторін, або на території однієї і тієї ж Високої Договірної Сторони, якщо зупинка передбачена на території, що перебуває під суверенітетом, сюзеренітетом, мандатом або владою іншої навіть не Договірної Держави. Перевезення без такої зупинки, між територіями, що перебуває під суверенітетом, сюзеренітетом, мандатом або владою однієї і тієї ж Високої Договірної Сторони, не розглядаються в розумінні цієї Конвенції як міжнародне.

    3. Перевезення, яке повинно бути здійснене кількома послідовними повітряними перевізниками, вважається утворюючим, з погляду застосування цієї Конвенції, єдине перевезення, якщо воно розглядалося сторонами як одна операція незалежно від того, чи була вона оформлена у вигляді одного договору чи декількох договорів, і не втрачає свого міжнародного характеру в силу того, що один або кілька договорів повинні бути виконані на території, що перебуває під суверенітетом, сюзеренітетом, мандатом або владою однієї і тієї ж Високої Договірної Сторони.

    Стаття 2

    1. Конвенція застосовується до перевезень, що здійснюються державою або іншими публічно-правовими юридичними особами, які відповідають умовам, передбаченим у статті 1.

    2. З-під дії цієї Конвенції виключаються перевезення, що здійснюються на підставі міжнародних поштових конвенцій.

    Глава II.
    Перевізні документи
    Розділ I. Проїзний квиток

    Стаття 3

    1. У разі перевезення пасажирів перевізник зобов'язаний видавати проїзний квиток, який повинен містити такі відомості:

    а) місце і день видавання;

    б) місця відправлення і призначення;

    в) передбачені зупинки, зі збереженням можливості для перевізника обумовлювати своє право їх змінювати в разі потреби і без того, щоб зміна могла позбавити перевізника її міжнародного характеру;

    г) назву та адресу перевізника або перевізників;

    д) вказівку, що перевезення підпадає під дію правил про відповідальність, встановлених цією Конвенцією.

    2. Відсутність, неправильність і втрата квитка не впливають ані на існування, ані на дійсність договору про перевезення, який буде, тим не менш, підпадати під дію норм цієї Конвенції. Однак якщо перевізник прийме пасажирів без видавання проїзного квитка, то він не матиме права посилатися на положення цієї Конвенції, що звільняють його від відповідальності або обмежують таку.

    Розділ II.
    Багажна квитанція

    Стаття 4

    1. У разі перевезення багажу за винятком дрібних особистих речей, що пасажир залишає при собі, перевізник зобов'язаний видавати багажну квитанцію.

    2. Багажна квитанція повинна складатися в двох примірниках: один для пасажира, інший для перевізника.

    3. Вона повинна містити такі відомості:

    а) місце і день видавання;

    б) місця відправлення і призначення;

    в) назва і адреса перевізника або перевізників;

    г) номер проїзного квитка;

    д) вказівку, що видавання багажу проводиться пред'явнику квитанції;

    е) кількість і вагу місць;

    ж) розмір оголошеної вартості відповідно до статті 22, абзац 2;

    з) вказівку, що перевезення підпадає під дію правил про відповідальність, встановлених цією Конвенцією.

    4. Відсутність, неправильність і втрата багажної квитанції не впливають ані на існування, ані на дійсність договору про перевезення, який буде, тим не менш, підпадати під дію норм цієї Конвенції. Однак якщо перевізник прийме багаж без видавання багажної квитанції або якщо багажна квитанція не буде містити відомостей, зазначених під літерами «г», «е» і «з», то перевізник не матиме права посилатися на положення цієї Конвенції, що звільняють його від відповідальності або обмежують таку.

    Розділ III.
    Повітряно-перевізний документ

    Стаття 5

    1. Кожен перевізник товарів має право вимагати від відправника складання і вручення йому документа, іменованого: «повітряно-перевізний документ»; будь-який відправник має право вимагати від перевізника прийняття цього документа.

    2. Однак відсутність, неправильність або втрата цього документа не впливають ані на існування, ані на дійсність договору про перевезення, який буде, тим не менш, підпадати під дію норм цієї Конвенції, із застереженням, встановленим у статті 9.

    Стаття 6

    1. Повітряно-перевізний документ складається у трьох оригінальних примірниках і вручається разом з товаром.

    2. Перший примірник має позначку «для перевізника»; він підписується вантажовідправником. Другий примірник має позначку «для одержувача»; він підписується вантажовідправником і перевізником і повинен слідувати з товаром. Третій примірник підписується перевізником і повертається їм відправнику після прийняття товару.

    3. Підпис перевізника повинен бути зроблений негайно після прийняття товару.

    4. Підпис перевізника може бути замінений штемпелем; підпис відправника може бути друкованим або замінений штемпелем.

    5. Якщо, на вимогу відправника, перевізник складе повітряно-перевізний документ, він розглядається, до доведення протилежного, як діючий за рахунок відправника.

    Стаття 7

    Перевізник товарів має право вимагати від відправника складання окремих повітряно-перевізних документів, якщо є кілька місць.

    Стаття 8

    Повітряно-перевізний документ повинен містити такі відомості:

    а) місце, де документ був складений, і день його складання;

    б) місця відправлення і призначення;

    в) передбачені зупинки, зі збереженням можливості для перевізника обумовлювати своє право змінювати в разі потреби і без того, щоб ця зміна могла позбавити перевезення її міжнародного характеру;

    г) назву та адресу відправника;

    д) назву та адреса одержувача, якщо він зазначений;

    ж) рід товару;

    з) кількість, рід упаковки, маркування або номера місць;

    і) вага, кількість, обсяг або розміри товару;

    к) зовнішній стан товару і його упаковки;

    л) вартість перевезення, якщо така обумовлена, час і місце платежу і особа, яка має сплатити;

    м) якщо відправка проводиться післяплатою, вартість товару і у відповідних випадках розмір витрат;

    н) розмір оголошеної вартості відповідно до статті 22, абзац 2;

    о) кількість примірників повітряно-перевізного документа;

    п) документи, передані перевізнику разом з повітряно-перевізним документом;

    р) термін перевезення та загальні вказівки про шляхи проходження (via), якщо такі обумовлені;

    с) вказівку, що перевезення підпадає під дію правил про відповідальність, встановлених цією Конвенцією.

    Стаття 9

    Якщо перевізник прийме товари без складання повітряно-перевізного документа або якщо останній не містить всіх відомостей, зазначених у статті 8 (літери від «а» до «і» включно і літера «с»), перевізник не матиме права посилатися на положення цієї Конвенції, що звільняють його від відповідальності або обмежують таку.

    Стаття 10

    1. Вантажовідправник відповідає за правильність відомостей та оголошень, що стосуються товару, які він заносить у повітряно-перевізний документ.

    2. Він буде нести відповідальність за будь-яку шкоду, заподіяну перевізником або будь-якою іншою особою через неправильності, неточності або неповноту наданих їм відомостей і оголошень.

    Стаття 11

    1. Повітряно-перевізний документ, до доведення протилежного, є посвідченням укладення договору прийняття товару і умов перевезення.

    2. Дані повітряно-перевізного документа про вагу, розміри і про упаковку товару, а також про кількість місць є посвідченням, до доведення протилежного; дані про кількість, про обсяг і про стан товару є доказом проти перевізника, лише оскільки їм була зроблена їхня перевірка в присутності відправника, із зазначенням про це в повітряно-перевізному документі, або оскільки це стосується даних про зовнішній стан товару.

    Стаття 12

    1. Вантажовідправник має право, за умови виконання всіх зобов'язань, що випливають із договору перевезення, розпоряджатися товаром, або забираючи його назад з аеродрому відправлення або призначення, або зупиняючи його під час перевезення під час посадки, або даючи вказівку про видавання його на місці призначення або в шляху проходження іншій особі, ніж одержувач, зазначений в повітряно-перевізному документі, або вимагаючи його (товару) повернення на аеродром відправлення, оскільки здійснення цього права не завдає шкоди ані перевізнику, ані іншим відправникам, і з зобов'язанням відшкодування виникаючих через це витрат.

    2. У тих випадках, коли неможливо виконання розпоряджень відправника, перевізник зобов'язаний негайно його про це повідомити.

    3. Якщо перевізник погоджується з розпорядженням відправника, не вимагаючи пред'явлення виданого останньому примірника повітряно-перевізного документа, то тим самим він приймає на себе, зі збереженням права регресу до відправника, відповідальність за шкоду, яка може бути цим заподіяна належному власнику повітряно-перевізного документа.

    4. Право вантажовідправника розпоряджатися вантажем припиняється в той момент, коли виникає право одержувача, відповідно до наведеної нижче статті 13. Однак якщо одержувач відмовляється від прийняття перевізного документа або товару або якщо вони не можуть бути йому вручені, то вантажовідправник знову набуває свого права розпорядження.

    Стаття 13

    1. За винятком випадків, зазначених у попередній статті, одержувач має право вимагати від перевізника, з моменту прибуття товару на місце призначення, передачі йому повітряно-перевізного документа та видавання товару, проти сплати суми вимог і виконання умов перевезення, зазначених у повітряно-перевізному документі.

    2. Якщо інше не буде обумовлено, перевізник зобов'язаний повідомити одержувача негайно після прибуття товару.

    3. Якщо втрата товару визнана перевізником або якщо після закінчення семиденного терміну, починаючи з дня, коли товар мав прибути, товар не прибуде, одержувачу дозволяється здійснювати по відношенню до перевізника права, що випливають з договору про перевезення.

    Стаття 14

    Відправник і одержувач можуть здійснювати всі права, відповідно надані їм статтями 12 і 13, кожен від свого власного імені, незалежно від того, чи діє він в своїх власних інтересах або в інтересах іншої особи, але за умови виконання вимог, установлених договором.

    Стаття 15

    1. Статті 12, 13 і 14 ніяким чином не впливають на взаємини відправника і одержувача, та на відносини третіх осіб, права яких виникають або від відправника, або від одержувача. 2. Будь-яке застереження, що не відповідає умовам статей 12, 13 і 14, повинна бути занесена у повітряно-перевізний документ.

    Стаття 16

    1. Вантажовідправник зобов'язаний надати дані і приєднати до повітряно-перевізного документа документи, які до передачі товару одержувачу необхідні для виконання митних, міських митних або поліцейських формальностей. Відправник відповідає перед перевізником за всі збитки, які могли б виникнути від відсутності, недостатності або неправильності цих відомостей і паперів, за винятком випадків провини з боку перевізника або поставлених їм осіб.

    2. Перевізник не зобов'язаний перевіряти ці відомості і документи щодо їхньої точності або достатності.

    Глава III.
    Відповідальність перевізника

    Стаття 17

    Перевізник відповідає за шкоду, що виникла у випадку загибелі, поранення або будь-якого іншого тілесного ушкодження, яких зазнав пасажир, якщо нещасний випадок, який заподіяв шкоду, стався на борту повітряного судна або під час будь-яких операцій з посадки та висадки.

    Стаття 18

    1. Перевізник відповідає за шкоду, заподіяну в разі знищення, втрати або пошкодження зареєстрованого багажу або товару, якщо подія, яка завдала шкоди, мала місце під час повітряного перевезення.

    2. Повітряне перевезення, за змістом попереднього абзацу, охоплює період часу, протягом якого багаж або товар перебуває під охороною перевізника, незалежно від того, чи має це місце на аеродромі, на борту повітряного судна або в якому-небудь іншому місці, в разі посадки поза аеродромом.

    3. Період часу повітряного перевезення не включає в себе ніякої земного, морського або річкового перевезення, здійсненого поза аеродромом. Однак якщо подібне перевезення здійснюється на виконання договору повітряного перевезення, для завантаження, видавання або перевантаження, будь-який збиток вважається таким, що виник, до доведення протилежного, через пригоду, що сталася під час повітряного перевезення.

    Стаття 19

    Перевізник несе відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок запізнення під час повітряного перевезення пасажирів, багажу або товарів.

    Стаття 20

    1. Перевізник не несе відповідальності, якщо він доведе, що їм і поставленими ним особами було вжито всіх необхідних заходів для того, щоб уникнути шкоди або що їм було неможливо їх вжити.

    2. Під час перевезення товарів і багажу перевізник не несе відповідальності, якщо доведе, що заподіяна шкода сталася внаслідок помилки в пілотажі, у водінні повітряного судна або в навігації і що у всіх інших випадках він і поставлені ним особи вжили всіх необхідних заходів.

    Стаття 21

    У разі, якщо перевізник доведе, що вина особи, яка зазнала шкоди, була причиною шкоди або сприяла йому, суд може, відповідно до постанови свого власного закону, усунути або обмежити відповідальність перевізника.

    Стаття 22

    1. Під час перевезення пасажирів відповідальність перевізника щодо кожного пасажира обмежується сумою у сто двадцять п'ять тисяч франків. У разі, якщо відповідно до закону суду, до якого подано позов, відшкодування може бути встановлено у вигляді періодичних платежів, капіталізована сума цих платежів не може перевищувати вказаної межі. Однак за допомогою особливої угоди з перевізником пасажир може встановити і більш високу межу відповідальності.

    2. Під час перевезення зареєстрованого багажу і товарів відповідальність перевізника обмежується сумою у двісті п'ятдесят франків за кілограм, за винятком випадків особливої заяви про зацікавленість у доставці, зробленої відправником у момент передачі вантажного місця перевізнику і з оплатою можливого додаткового збору. У цьому випадку перевізник буде зобов'язаний сплатити суму, що не перевищує оголошеної суми, якщо тільки він не доведе, що вона перевищує дійсну зацікавленість відправника в доставці.

    3. В зазначених сумах мається на увазі французький франк, що складається з шістдесяти п'яти з половиною міліграмів золота проби дев'ятсот тисячних. Вони можуть бути виражені в будь-якій національній валюті з округленням цифр.

    Стаття 23

    Будь-яка відмовка, що зумовлює звільнення перевізника від відповідальності або ж встановлення межі відповідальності меншої, ніж та, яка встановлена в цій Конвенції, є недійсною і не має юридичної сили, але дійсність цього положення не спричиняє за собою недійсність договору, який продовжує підпадати під дію положень цієї Конвенції.

    Стаття 24

    1. У випадках, передбачених у статтях 18 і 19, позов про відповідальність на будь-якій підставі може бути пред'явлений лише згідно з умовами і межами, передбаченими цією Конвенцією.

    2. У випадках, передбачених в статті 17, також застосовуються положення попереднього абзацу, без шкоди для визначення кола осіб, які мають право на пред'явлення позову, і для їхніх відповідальних прав.

    Стаття 25

    1. Перевізник не матиме права посилатися на положення цієї Конвенції, які звільняють його від відповідальності або обмежують таку, якщо шкода сталася внаслідок його умислу або внаслідок провини, яка, відповідно до закону суду, до якого подано позов, розглядається як рівнозначна умислу.

    2. У цьому праві йому буде також відмовлено, якщо шкода, за тих же умов, була завдана одним з поставлених ним осіб, які діяли під час виконання своїх обов'язків.

    Стаття 26

    1. Отримання багажу і товарів одержувачем без заперечень скласти пропозицію, надалі до доведення протилежного, що товари були доставлені в належному стані і згідно з перевізним документом.

    2. У разі пошкодження вантажу одержувач повинен направити перевізнику заперечення негайно після виявлення пошкодження і не пізніше триденного терміну після його отримання. У разі запізнення протест повинен бути здійснений не пізніше чотирнадцяти днів від дня, коли багаж або товар будуть передані в його розпорядження.

    3. Будь-яке заперечення має бути здійснено шляхом застереження, внесеного у перевізний документ, або іншого письмового повідомлення, відправленого в термін, встановлений для цього заперечення.

    4. У разі відсутності заперечення у встановлені терміни ніякі позови проти перевізника не приймаються, крім випадків обману з боку останнього.

    Стаття 27

    У разі смерті боржника позов про відповідальність в межах, передбачених цією Конвенцією, пред'являється до його правонаступників.

    Стаття 28

    1. Позов про відповідальність повинен бути поданий, за вибором позивача, в межах території однієї з Високих Договірних Сторін або в суді за місцем проживання перевізника, за місцем знаходження головного управління його підприємства або за місцем, де він має контору, за допомогою якої був укладений договір, або перед судом місця призначення.

    2. Процедура визначається законом суду, до якого подано позов.

    Стаття 29

    1. Позов про відповідальність повинен бути поданий, під страхом втрати права на позов, протягом двох років з моменту прибуття за призначенням або з дня, коли повітряне судно повинно було б прибути, або з моменту зупинки перевезення.

    2. Порядок обчислення строку визначається законом суду, до якого подано позов.

    Стаття 30

    У випадку перевезень, що підпадають під визначення третього абзацу статті 1, вироблених кількома послідовними перевізниками, кожен перевізник, який приймає пасажирів, багаж або товар, підпадає під дію правил, встановлених цією Конвенцією, і розглядається в якості сторони за договором про перевезення, оскільки цей договір має відношення до частини перевезення, що здійснюється під його контролем. У разі такого перевезення пасажир або його уповноважені можуть порушити справу лише проти перевізника, який здійснював те перевезення, протягом якого стався нещасний випадок або запізнення, за винятком випадку, коли за спеціальним умовами перший перевізник взяв відповідальність за весь шлях. Якщо справа стосується багажу або товарів, відправник може порушити справу проти першого перевізника, і одержувач, який має право на отримання — проти останнього, і той і інший можуть, крім того, пред'явити позов до перевізника, який здійснював перевезення, протягом якого сталися знищення, втрата, пошкодження або затримка. Ці перевізники будуть нести солідарну відповідальність перед відправником і отримувачем.

    Глава IV.
    Постанови, що стосуються комбінованих перевезень

    Стаття 31

    1. У разі комбінованих перевезень, що здійснюються частково якимось іншим способом перевезення, положення цієї Конвенції застосовуються лише до повітряного перевезення, якщо до того ж останнє відповідає умовам статті 1.

    2. Ніщо в цій Конвенції не заважає сторонам, у випадках комбінованого перевезення, включати в повітряно-перевізний документ умови, що відносяться до інших видів перевезень, за умови, що положення цієї Конвенції будуть застосовуватися щодо перевезення повітрям.

    Глава V.
    Загальні та прикінцеві постанови

    Стаття 32

    Є недійсними всякі застереження договору про перевезення і будь-які особливі угоди, що передували заподіянню шкоди, якими сторони відступали б від правил цієї Конвенції, або шляхом визначення закону, що підлягає застосуванню, або шляхом зміни правил про підсудність. Однак під час перевезення товарів, в межах цієї Конвенції, допускається умова про третейський розгляд, якщо третейський розгляд має відбуватися в тих місцевостях, на які поширюється компетенція судів, передбачених у статті 28 абзац 1.

    Стаття 33

    Ніщо в цій Конвенції не може перешкодити перевізнику відмовитися від укладення договору про перевезення або встановлювати правила, які не суперечать положенням цієї Конвенції.

    Стаття 34

    Ця Конвенція не застосовується ані до міжнародних повітряних перевезень, які здійснюються в якості первісних дослідів підприємствами повітряних пересувань для встановлення регулярних повітряних ліній, ані до перевезень, які здійснюються за виняткових обставин поза всяких нормальних операцій з повітряної експлуатації.

    Стаття 35

    Коли в цій Конвенції йдеться про дні, то маються на увазі дні безперервної послідовності, а не робочі дні.

    Стаття 36

    Цю Конвенцію складено в одному примірнику французькою мовою, який буде зберігатися в архівах Міністерства закордонних справ Польщі, і завірена копія яка буде передана розпорядженням Польського Уряду Уряду кожної з Високих Договірних Сторін.

    Стаття 37

    1. Ця Конвенція підлягає ратифікації. Ратифікаційні грамоти будуть депоновані в архівах Міністерства закордонних справ Польщі, яке повідомить про це депонування Уряду кожної з Високих Договірних Сторін.

    2. Після того, як ця Конвенція буде ратифікована п'ятьма Високими Договірними Сторонами, вона набуде чинності між ними на дев'яностий день після депонування п'ятої ратифікації. Згодом вона вступить в силу між Високими Договірними Сторонами, які її ратифікували, і Високою Договірною Стороною, яка депонує свою ратифікаційну грамоту, на дев'яностий день після її депонування.

    3. Уряд Польської Республіки повідомить Уряду кожної з Високих Договірних Сторін дату набуття чинності цією Конвенцією, так само як і дату депонування кожної ратифікації.

    Стаття 38

    1. Ця Конвенція після набрання нею чинності залишиться відкритою для приєднання всіх держав.

    2. Приєднання буде зроблено за допомогою повідомлення, спрямованого Уряду Польської Республіки, який повідомить про це Уряду кожної з Високих Договірних Сторін.

    3. Приєднання набуде чинності з дев'яностого дня після нотифікації, зробленої Урядом Польської Республіки.

    Стаття 39

    1. Кожна з Високих Договірних Сторін може денонсувати цю Конвенцію шляхом подання відповідного повідомлення, зробленого Уряду Польської Республіки, який негайно повідомить про це Уряд кожної з Високих Договірних Сторін.

    2. Денонсація набуде чинності за шість місяців після повідомлення про денонсування і лише щодо сторони, яка його зробила.

    Стаття 40

    1. Високі Договірні Сторони можуть під час підписання, депонування ратифікацій або під час свого приєднання заявити, що прийняття ними цієї Конвенції не поширюється на всю сукупність або на будь-яку частину своїх колоній, протекторатів, мандатних територій або будь-якої іншої території, що знаходиться під їхнім суверенітетом або під владою, або на будь-яку іншу територію, що знаходиться під сюзеренітетом.

    2. Внаслідок цього вони можуть згодом приєднатися окремо від імені всієї сукупності або будь-якої частини своїх колоній, протекторатів, мандатних територій або будь-якої іншої території, що знаходиться під їхнім суверенітетом або їхньої владою, або будь-якої території, яка перебуває під сюзеренітетом, які таким чином не увійшли до їхнього початкового повідомлення.

    3. Вони також можуть, погодившись з її постановами, денонсувати цю Конвенцію окремо, або за всю сукупність, або за будь-яку частину своїх колоній, протекторатів, мандатних територій або будь-якої іншої території, що знаходиться під їхнім суверенітетом або їхньою владою, або будь-якої території, що знаходиться під сюзеренітетом.

    Стаття 41

    Кожна з Високих Договірних Сторін може не раніше ніж через два роки після набуття чинності цієї Конвенції взяти на себе ініціативу скликання нової міжнародної конференції з метою вишукування тих поліпшень, які могли б бути внесені до цієї Конвенції. З цією метою вона звернеться до Уряду Французької Республіки, який зробить все необхідне для підготовки цієї конференції. Ця Конвенція, укладена у Варшаві 12 жовтня 1929 року, залишиться відкритою для підписання до 31 січня 1930 року.

    Додатковий протокол
    До статті 2

    Високі Договірні Сторони зберігають за собою право оголосити в момент ратифікації або приєднання, що стаття 2 абзац 1 цієї Конвенції не буде застосовуватися до міжнародних повітряних перевезень, що виконуються безпосередньо Державою, її колоніями, протекторатами, мандатними територіями або будь-якими іншими територіями або будь-якою іншою територією, що знаходиться під її суверенітетом, її сюзеренітетом або її владою.